Дубенський замок

   Моя туристична історія починалася із замків і саме замки - це моя улюблена туристична атракція. Можливо, причина в тому, що дитинство моє минуло в межах "Золотої підкови" на Львівщині. Можливо, саме тому туризм для мене - дещо більше, аніж нудні екскурсії та монотонні розповіді працівників музею. Можливо, це і стало причиною того, що я завела туристичний блог. Але! Вже так багато статей тут опубліковано, а про замки і досі майже ні слова... Як на мене, замки - це те, що краще побачити, до чого краще доторкнутися і усвідомити всю ту історію, яку бачили ці стіни, оборонні вали, столітні дерева...

   Так до чого це я? Ааа... До того, що я - не історик. А кожен замок зберігає у собі стільки історії, що про неї обов'язково треба говорити. Боюся, що дехто може не пробачити мені якісь помилки у цій точній науці... Але пора позбуватися своїх страхів, оскільки є такий замок, про який я не можу Вам не розповісти.

   Отже, Дубенський замок! Це фортеця, яку спорудив князь Василь Острозький у ХІV столітті. Вона руйнує всі уявлення про оборонні споруди, оскільки знаходиться на рівнині, але жодного разу не була здобута. Фортеця вистояла перед татарами у 1577 р., витримала облогу військ Богдана Хмельницького у 1648 р., не скорилася перед московським військом у 1660 р. ЇЇ надійним охоронцем є річка Іква, що омиває замок з трьох боків.

   При вході на територію замку, а саме в надбрамному комплексі, розташовано багато приміщень. Перше, яке відвідали ми, як чемні туристи - це каса. Тут Вам запропонують силу-силенну різних квиточків, які дають право на відвідування тої чи іншої експозиції. Ми взяли комплексний квиток (55 грн.) на відвідування усього. Відразу попереджу, що з комплексним квитком можна провести у замку весь день.Справа у тому, що після занепаду роду Острозьких твердиня належала Любомирським, Сангушкам та Барятинським, а кожен власник змінював і розбудовував фортецю відповідно до своїх потреб і тогочасної архітектурної моди. Тому, на території Дубенського замку є два палаци - Острозьких та Любомирських.

   Доброзичливі наглядачі експозицій скеровували нас від одного приміщення до іншого, бо та архітектурна велич та розмаїтість нас трохи розгубила.

   Отже, виставка №1. Капличка або "Скарби наші духовні". Тут Ви побачите старовинні зразки волинської школи іконопису. Найціннішою іконою є "Пророк Ілля з житієм", яку подарував князь Острозький у засновану ним церкву Іллі у Дубні. Також тут є різні церковні книги, дзвони та масивний латунний п'ятисвічник 1775 року.

   На першому поверсі палацу князів Любомирських розташована виставка №2 під назвою "Мистецтво полювання". Зал доволі маленький, але тут вмістилося багато картин, які зображують королівські і князівські полювання, озброєння часів ХVІ - ХVІІІ ст., а також опудала тварин і впольовані княжі трофеї: голови диких вепрів, роги та голови благородного оленя і лося.

   Виставка №3 "Карбована історія". На жаль, у цьому залі заборонено фотографувати, оскільки цінність експонатів просто захмарна. Тут знаходяться гроші: від найдавніших монет часів Римської імперії до сучасних монет і купюр з усього світу. Крім того, тут знаходяться зразки усіх державних нагород України, таких як орден князя Ярослава Мудрого чи княгині Ольги та інші ордени, медалі і відзнаки.

   На другому поверсі палацу Любомирських рух туристів організовано по колу. Спочатку ви потрапляєте у кімнату, що являє собою краєзнавчий музей, а за нашим рахунком - це виставка №4 під назвою "Нетлінна пам'ять віків". Тут Ви побачите, на перший погляд, звичайні археологічні знахідки... Але їх надзичайно багато і всі вони різні. Тут і древні знаряддя праці, і керамічні вироби, і предмети озброєння, і прикраси, і сакральні речі, і багато-багато іншого. У цій кімнаті стає очевидно, що у 2560 році до н.е. тут уже було життя, а точніше - культура, про яку свідчать знахідки археологів.

   Виставка №5 "Щит і меч землі Дубенської" пропонує Вам оглянути колекції зброї, амуніції, предметів військового та цивільного побуту, художні полотна військової тематики, військові атрибути часів двох світових воєн. У документах висвітлено боротьбу ОУН і реалії сталінських репресій. Усі експонати є невипадковими, оскільки були застосовані та знайдені саме на території Дубенщини.

   У наступному залі Ви побачите експозицію етнографії та декоративно-прикладного мистецтва "Ой роде наш красний" (виставка №6). Тут зібрані експонати, які демонструють побут давніх українців: елементи хати, народний одяг, знаряддя побуту та багато іншого. Поруч із давніми вишиванками знаходяться і сучасні сукні та костюми, що поєднують у собі народні елементи.

   Частина палацу Любомирських досі знаходиться на реконструкції, але це не завадило працівникам замку розмістити тут "Королівство кривих дзеркал" (виставка №7).Окрім 16-ти кривих дзеркал, крізь шпаринки Ви ще можете побачити бальну залу і трапезну, де збереглися князівські елементи декору.

   Приміщення палацу Острозьких закрите для відвідування туристами, але у підвалі розмістили виставку №8 під назвою "Історія тортур і покарань". Видовище доволі моторошне для таких вразливих, як я... Тут представлено 9 знарядь для страти і допитування, а також мистецько оформлена скелетами кімната довічного ув'язнення.

   Біля палацу князів Острозьких знаходиться виставка №9, а саме "Каземати". При вході Вас зустрічає військо фортечного гарнізону. Експозиція відображає розміщення складів боєприпасів, продовольства і озброєння в казематах Дубенського замку.

   Якщо Ви потрапите до замку посеред дня, то, імовірно, випаде  та година, коли у працівників музею обід. Але в цей час Вам точно буде чим зайнятися. На території замку розташовані: дитячий майданчик, живий куточок з різними тваринками, майданчик з гарматами, місце, де Ви можете вправлятися у стрільбі з лука, чарівні квітники, фонтан, вежа Беатка або дівоча вежа, а також невеличка кав'ярня і навіть кінотеатр!

   Із Дубенського замку ми вийшли повні емоцій та вражень. Але трішки соромно за наші рідні замки таки було. Оте захоплення різноманіттям виставок та атракцій, що пропонують туристам, викликало у мене думку: адже можна зробити з пам'ятки архітектури (яких в Україні чимало) достойну туристичну крапочку на карті і культурне місце не лише для туристів, а й для місцевих жителів. На захист інших замків таки є аргументи. Так, Дубенський замок належить до 7 чудес України, а отже фінансується краще. Але! (І оцих "але" у мене доволі багато) Гуляючи цим замком, відчуваєш не лише дух князів, історії та минулого, а й сучасної Дубенщини і її людей. Тут чимало експонатів і навіть цілі виставки, надані замку небайдужими людьми, які не чекають допомоги чи фінансування від держави, а проявляють ініціативу.

   Тому Дубенський замок - це щось особливе...

   Дубенський замок - це коли дорогою до палацу Любомирських ти захоплюєшся невеличкими замками якогось "майстранавсіруки".

   Дубенський замок - це коли одна кімната замку не закрита, а надана для виставки виробів з бісеру, дерева або робіт майстра художньої вишивки Ірини Стравінської.

   Дубенський замок - це коли посеред виставки нумізматики стоїть скринька, яку може поповнити кожен бажаючий своєю монетою, а такої, можливо, ще немає у колекції замку.

   Дубенський замок - це коли ти бачиш серед експонатів англійський сервіз ХІХ ст. в ідеальному стані і розумієш, що якась совісна людина не поповнила ним свою колекцію...

   Честь і хвала тим людям, які зібрали тут величезну кількість експонатів і розвивають замок. А мені дуже хочеться, щоб замки Львівської області, маючи такий приклад, розвивалися, реставрувалися і манили своєю красою нових туристів, бо вони того варті.

Детальніше про замок на офіційному сайті: http://zamokdubno.com.ua/

Тунель кохання (Клевань)

   До найромантичнішого, як його нещодавно охрестили, місця в Україні ми їздили ще влітку, але саме з приходом осені я захотіла Вам про нього розповісти. Кажуть, що "Тунель кохання" найкраще відвідувати восени, коли на деревах ще багато листя, але воно вже переливається різними барвами осені.

   Отже, знаходиться ця пам'ятка природи місцевого значення поблизу селища Клевань Рівненського району Рівненської області. Тунель утворився над колією відносно недавно. За радянських часів ця залізнична гілка вела до військової бази, діяльність та існування якої ретельно приховували, а тому густо насадили дерева з обох боків. Коли база перестала діяти, дерева перестали обстригати. Тепер єдиний, хто моделює форми заростей - це поїзд, який регулярно курсує до одного з місцевих заводів і обламує гілки, створюючи рівні "стіни" тунелю.

                                 

   Жодних історій про кохання, пов'язаних із тунелем я не знаю, окрім банальних розповідей про загадування бажань та вічне кохання тих, хто тут зустрінеться... Очевидно, така назва з'явилася після того, як молодята почали масово влаштовувати тут фотосесії.

   Насправді, місце для фотосесії доволі вартісне. Якби не кілька "але"...

                                             

   По-перше, у вихідні тут сила-силенна туристів. Повірте, фото, на яких не видно людей - результат довгих очікувань та навіть везіння.

                                              

   По-друге, тунель лише трішечки ширший від колії. Крокувати шпалами взагалі незручно, а тут ще треба розминатися з людьми і, я не уявляю як, з поїздом. Мабуть, доведеться ховатися між стовбурами дерев.

                                       

   По-третє, тунель не всюди є тунелем, не всюди має форму арки і не всюди щільний.

   Я чесно хотіла зробити багато фото, тішитися перед Вами і рекомендувати Вам поїхати сюди... Але враження від цього романтичного місця у мене сумнівні. З перших кроків Вас припрошують купити магніти, китайські сувеніри або й просто стрічечку, щоб по'язати її на дерево, навколо купа людей і романтичність якось втрачається... Я жодним чином не шкодую, що побувала тут, оскільки давно бачила заворожуючі фото і дуже-дуже хотіла сюди потрапити, але наступного разу хочеться приїхати сюди у будній день з надією, що туристів буде менше і можна буде насолодитися красою, а не думати, як розминутися...