Озеро Синевир

   На території Закарпаття розташовано 32 озера, але найпривабливішим і найчарівнішим вважається Синевир, яке одночасно є найбільшим і найглибшим високогірним озером України... Знаходиться воно на території Національного природного парку "Синевир".

   

  Озеро розташоване на висоті 989 м над рівнем моря. Середня площа водного плеса становить 4-5 га, глибина озера – в середньому 8-10 м. Проте, місцями найбільші глибини Синевиру сягають 19-22 м. Це навіть більше, аніж в Азовському морі, найглибше місце якого – 14 м.

   

   Кожен, хто відкриває для себе цю «перлину» Закарпаття, запитує: А як же утворилося це озеро? Відповідь є. І навіть не одна.

   

Якщо звернутися до народної творчості, то ми дізнаємося, що озеро стало результатом сліз нещасної дівчини. А було це так… Графська дочка Синь закохалася у простого верховинського пастуха Вира. Про їх заборонене кохання дізнався батько дівчини і наказав своїм слугам убити юнака. Після жорстокого вчинку графа, на місці загибелі коханого, з очей дівчини потекли ріки сліз, у результаті чого наповнилось озеро. Про цю історію нам нагадує саме озеро, яке увічнилось у формі ока, а також його назва, що поєднує імена закоханих – Синь і Вир – Синевир.

   

  Якщо ж звернутись до науки, то отримуємо ще одну відповідь. Виявляється, озеру вже 10 тисяч років.  Утворилося воно у післяльодовиковий період внаслідок перекриття річкової долини зсувами. Таким чином, утворене заглиблення швидко наповнилося водами трьох струмків, які стікають у нього і сьогодні. Також кажуть, що у дні озера є щілина, у яку стікає вода, адже озеро практично ніколи не виходить з берегів, навіть навесні, коли з гір стікає талий сніг в особливо великих кількостях. За іншими даними вода з озера витікає невеликим струмком на поверхні землі.

   Оскільки озеро знаходиться на території природного парку, навколо нього існує дуже багато заборон. Одна з них - це купання в озері. Та на це є певні причини. По-перше, воно є доволі небезпечним через нерівномірне дно, глибина може різко змінюватися на десятки метрів. Крім того, температура води максимально нагрівається до 11-13 градусів... Єдине, що Вам дозволять - це прокататися озером на дерев'яній плотині до острівця, що знаходиться в центрі, звісно, за окрему плату. Інша заборона - рибальство. Попри те, що в озері водиться три види форелі (озерна, райдужна та струмкова), і попри те, що її там нааадзвичайно багато, людина з рибальським снастями прирівнюється до браконьєра. Але Ви без жодних заборон можете спостерігати і, навіть, годувати рибу. Мальки форелі за секунду злітаються на кинутий шматочок хліба. Щоправда, за останні кілька років навколо озера з'явилася повноцінна інфраструктура, відкрилося кілька ресторанчиків, де можна поласувати синевирською фореллю.

   На невеличкому півострові, що врізається в озеро, розташована вирізана з червоного дерева скульптурна композиція «Синь і Вир», що нагадує нам про народну легенду. Вхід на територію платний. За кілометр від озера розташований шлагбаум, біля якого працює касир. Після оплачених 10 грн., Вам вручать чек. За бажання, до самого озера можна дістатися власним транспортом, але це коштуватиме дорожче, крім того дорога є доволі вузькою і розминутися із зустрічним авто буде складно.

Карта території при в'їзді до Національного природного парку "Синевир":

Мальки форелі, що злітаються на шматочки хліба:

Іноді, навесні, рівень води в озері все ж підіймається і синевирський острівець затоплює:

Озеро в похмуру погоду:

Біля Синевиру можна придбати різноманітні закарпатські сувеніри, а також збори трав і гриби:

Аріанська вежа-каплиця в Тихомелі

   Вперше я побачила цю каплицю у ранньому дитинстві. Кожного літа наш маршрут "дорогою до бабусі" пролягав через невеликий шматочок Білогірського району Хмельницької області. Розташування каплиці вигідне для туристів. Вона знаходиться доволі далеко від автомобільної дороги Р32, але її видно практично з усіх боків, бо вона розташована на підвищенні.

   На всі мої запитання про цю будівлю, тато відповідав лише, що це якась стара каплиця і у нас немає часу на її оглядини. У зв'язку з цим, моя фантазія оповила каплицю різноманітними історіями про те, що тут жив якийсь монах, що відмежувався від суспільства і присвятив своє життя молитвам...

   Роки пройшли, я виросла і тепер можу самостійно прокладати маршрути і робити зупинки у цікавих мені місцях. Цього разу я вирішила, що прийшов час познайомитися ближче з цією архітектурною пам'яткою. Село Тихомель знаходиться за кілька кілометрів від селища Ямпіль. До речі, на гербі  Ямполя зображена саме Тихомельська каплиця:

   Сам же Тихомель є доволі маленьким селом, про колишню велич якого не нагадує ніщо, окрім каплиці, яку видно здалеку та вказівників про дві пам'ятки архітектури та історії, що тут знаходяться. 

   При в'їзді у село ми трішки розгубилися, оскільки не знали, яка з сільських вуличок приведе нас до каплиці. На допомогу прийшла місцева жителька, яка пояснила, що їхати потрібно постійно прямо, поки не опинимось перед останньою хатиною і роздоріжжям ліворуч/праворуч. Тоді слід повернути ліворуч, а там уже все зрозуміло: грунтовою дорогою поміж полями та городами.

   Історичні факти повідомляють нам про те, що у ХVІ ст. Західну Європу охопив  реформаторський рух. Послідовники Лютера, Кальвіна, Социна та ін. з'являються і в Україні. Волинь стає місцем розповсюдження найрадикальнішої реформаторської течії - аріанства. Найвідомішими прихильниками цієї течії стали представники старовинного роду Сенют, які володіли більш ніж сотнею сіл на Волині. Прийнявши аріанство, Сенюти перетворюють свої володіння на осередки поширення цього вчення. Центром аріанства стає Білогір'я, а громади виникають у багатьох селах регіону, зокрема в Тихомелі. Ця ідея не торкнулась широких мас, так і залишившись релігією елітною і шляхетною. Поступово, після смерті своїх покровителів, аріанські громади зникають.

   Разом із громадами, зникають і фактичні свідчення існування аріанства. На всій території України збереглася лише одна аріанська каплиця і знаходиться вона в Тихомелі. Хоча, вона майже чудом залишилася стояти на цьому пагорбі. За роки радянської влади була спроба повністю підірвати дану каплицю. Військові сапери заклали під будівлю вибухівку... Прогримів вибух, поруч у селі Тихомель посипалась штукатурка, скло, деякі будинки дали тріщини, а каплиця навіть не відреагувала на санкціонований "теракт". Хоча, звісно, зовнішній вигляд її суттєво погіршився. 

   Поруч із каплицею знаходиться древнє руське городище, хоча підтвердженням цього є лише свідчення археологів, які викопали тут щось дуже цінне і забрали з собою, а взамін залишили тільки табличку, сам вигляд якої теж доводить, що місце доволі древнє.

   Усю навколишню територію місцеві жителі поділили між собою для сільськогосподарських робіт, а древнє городище чіпати не можна. Тому тут пасуться коні.

Вид з древнього руського городища на притоки річки Горинь:

   Отож, моя дитяча мрія здійснилася. Після побаченої зблизька каплиці, я зрозуміла, що здалека її вигляд більш монументальний, заворожуючий і містичний. Без сумніву, проїжджаючи повз, варто зробити зупинку і оглянути пам'ятку архітектури, але їхати сюди спеціально, мабуть, не варто. Справа в тому, що для оглядин каплиці та городища Вам знадобиться близько 30 хвилин і не більше. Однак, є надія, що колись це місце стане туристичною Меккою. Благодійним фондом "Закон та справедливість" розроблено проект історико-культурного комплексу "Аріанська каплиця". Цей комплекс складатиметься із Тихомельського городища ХІІ ст., аріанської вежі-каплиці ХVІ ст. та зони обслуговування - готельно-туристичного об'єкту. Це має стати унікальним діючим музеєм під відкритим небом, де проходитимуть масові історико-культурні, фольклорні фестивалі, виставки, ярмарки. За таких обставин, Тихомель стане гідною туристичною крапочкою на карті України.

Так виглядатиме Аріанська вежа-каплиця після реставрації: 

Більше інформації можна почерпнути на сайтах:

http://podorozh.info/?view=ob&kod=4916&p=1

http://www.travelua.com.ua/xmelnichchina/bilogirskij/tixomel.html

http://newsbilogirya.ucoz.ru/news/tikhomel_knjazhe_misto_ukrajini_rusi/2011-02-09-122

Центр реабілітації бурих ведмедів

Цього літа моє улюблене Закарпаття відкрилось мені заново.

Пов'язано це з тим, що я відвідала Центр реабілітації бурих ведмедів, що знаходиться на території Національного природного парку "Синевир".

Бурий ведмідь - це найбільший хижак України. Однак, цей статус не вберіг його від знищення. На даний момент їх налічується близько 300 особин у дикій природі. Можна довго говорити про екологію, вирубку лісів, людський фактор і т. д., але у нас сьогодні інша тема розмови. Окрім дикої природи, середовищем існування для деяких ведмедів стала неволя: зоопарк, цирк, приватна колекція... Зрозуміло, що таке життя не відповідає природним інстинктам та потребам цих тварин. Ті ведмеді, яким пощастило отримувати належний догляд, усе одно рано чи пізно стають старими, немічними і, відповідно, непотрібними своїм власникам. Повернути їх у дику природу - те саме, що вбити, адже роки неволі відівчили їх самостійно здобувати їжу, відстоювати свою територію і, навіть, впадати у сплячку. Саме такі ведмеді і стали жителями Центру реабілітації бурих ведмедів. Таким чином, вони знаходяться у дикій природі, але під наглядом кваліфікованих працівників Центру. Територія цього "закладу" займає площу 12 га. Однак, не всі ведмеді можуть користуватися відведеною їм площею. Це дозволено тільки тим, хто найкраще адаптувався до нових умов. Решта ведмедів знаходяться в особистих вольєрах, де за ними доглядають, годують і навіть влаштовують холодний душ у спекотні дні. Крім того, вони мають змогу гуляти по кілька годин невеликою територією, де для них споруджено ігрові конструкції, басейни та барлоги. Саме в цьому місці туристи мають змогу почувати себе в безпеці, спостерігаючи за тим, як бурі ведмеді поводяться у дикій природі, купаються, добувають їжу із спеціальних конструкцій. Однак, ви не побачите там одразу всіх мешканців Центру, найімовірніше, всього трьох-чотирьох. Це пов'язано з тим, що не всі вони між собою дружать. Тому, щоб уникнути сутичок і травм, разом гуляють тільки ті ведмеді, що встигли подружитися.

Відвідування Центру реабілітації бурих ведмедів викликає надзвичайно приємні емоції. Особливе захоплення висловлюють діти, які нарешті побачили справжніх ведмедів тут - в дикій природі українських Карпат, а не в закордонних фільмах.

Потрапити до Центру дуже просто. Їдучи дорогою у Національний природний парк "Синевир", праворуч Ви побачите відповідний вказівник, а також сімейство з трьох ведмедів, вирізьблених із дерева. Тут варто залишити свій транспорт і підійматися гірською дорогою пішки. Іти доведеться близько кілометра вздовж металевої огорожі. Вхід на територію центру є безкоштовним. За приємні емоції Ви можете подякувати ведмедям особисто. Оскільки бурий ведмідь - тварина всеядна, Ви можете прихопити із собою яблучко або морквину. Але!!! Не забудьте запитати дозволу у працівників, оскільки ваша щедрість може й зашкодити цій тварині.

Не рекомендую відвідувати Центр узимку. Це пов'язано не лише з тим, що Ви можете не побачити усіх ведмедів, але й з тим, що дорога до НПП "Синевир" є доволі складною: вона постійно підіймається вгору, звивається між горами, має багато небезпечних місць (є один відрізок дороги, який щороку дедалі більше зсувається у прірву). Тому, якщо у Вас немає багаторічного стажу водіння та ланцюгів на колесах, краще перенесіть свою подорож на літо.

Більше інформації можна почерпнути на сайті: http://www.npp-synevyr.net.ua/page3.html

                              
                                  Вказівники, що допоможуть Вам знайти дорогу.
                              

                         Буденне життя мешканців Центру реабілітації бурих ведмедів:

                                    Найстарша жителька Центру Іра відпочиває у тіньку:

Тут Ви можете дізнатися про кожного ведмедя усе, що Вас цікавить:

Давайте знайомитись!

Усім доброго часу доби! Мене звуть Софія і я надзвичайно люблю подорожувати. Після кожної поїздки дуже хочеться поділитися з кимось своїми враженнями.
Я переконана, що різноманіття української природи не залишить байдужим нікого. Але не кожен може дозволити собі в цю ж хвилину залишити своє поточне місцерозташування і стати завзятим туристом, особливо у зимовий "несезон". Та цей час можна присвятити плануванню майбутніх поїздок!
Дуже хочу допомогти Вам визначитися, куди ж варто поїхати найближчим часом, адже в Україні є незміряна кількість цікавих місць на будь-який смак.
Крім того, буду рада, якщо Ви у своїх коментарях порадите мені якісь варті уваги місця.
Пам'ятайте, краса - навколо нас. Цінуймо те, що маємо!