Водоспад Шипіт

    Водоспад Шипіт - одне з семи природних чудес України - найкрасивіший водоспад Закарпаття, розташований на північних схилах гірського масиву Полонина Боржава. Найближчий населений пункт - село Пилипець Міжгірського району Закарпатської області.

   Історія цього водоспаду  починається на висоті 1598 метрів над рівнем моря. Саме тут, на горі Великий Верх, з підземного джерела починає свій шлях невеликий потічок Плошанка. Дорогою вниз він живиться іншими потічками і перетворюється у бурхливу гірську річку.

   Висота водоспаду - 14 метрів. Це чудо природи захоплює у будь-яку пору року. Щодня сюди приїжджають тисячі туристів. А дехто приходить, щоб зайнятись медитацією.

   Місцеві мешканці також захоплюються місцевою "знаменитістю" і охоче розповідають історії про появу тут водоспаду. Отож, за легендою, проживала колись у селі Пилипець дівчина Марічка. Походила вона з багатої сім'ї, а тому приходило до її хати чимало багатих парубків, щоб засвататися і об'єднати господарства. Але Марічка покохала бідного хлопця Іванка. Щоб якось приховати своє кохання від батьків, зустрічі вони влаштовували далеко від села біля підніжжя гори Великий Верх. У цьому безлюдному місці лише природа була свідком їхніх побачень. Але про їхнє кохання говорило усе село. Мати Марічки вирішила простежити за донькою і таки переконалася, що вони таємно зустрічаються. Розгнівана мати кричала на закоханих, всіляко їх проклинала, навіть не здогадуючись, яку силу мають слова. Раптом небо страшно загриміло, блиснуло та почалася злива. Бурхливі потоки води підхопили Іванка та Марічку й понесли у провалля. Спочатку вони трималися за руки, але стихія роз'єднала їх та розкинула у різні сторони. Згорьована мати щодня приходила до водоспаду. Одного разу, в ніч на Івана Купала, їй почувся голос Марічки, яка шепоче до Іванка. Відтоді водоспад назвали "Шипіт".

   Людям, які не вірять у легенди, більше сподобається інша версія походження назви водоспаду. Таке ім'я водоспад отримав за свій гучний голос. Якщо слухати його здалеку, то він нагадує шепіт.

   Колись тут не було ніякої інфраструктури і про існування водоспаду мало хто знав. Я тоді була дитиною, Шипіт здавався ще більш величним та повноводним, ніж зараз, тут можна було сидіти годинами і не зустріти жодного туриста. З роками наплив туристів став доволі великим і постала загроза екологічної проблеми. Тому вхід на територію став платним, різноманітні стенди розповідають про тварин, які тут живуть і закликають берегти природу. Місцеві мешканці запропонують Вам гарячі напої, печену картоплю або шашлик, Ви зможете придбати карпатські трав'яні чаї та сушені гриби. Також дорогою до водоспаду є багато столиків, за якими Ви зможете перекусити і трішки відпочити.

Мисливський замок-палац графа Шенборна

   Коли Ви вперше потрапляєте у Чинадієво і маєте на меті побачити розкішний палац графа Шенборна, то Ви навіть не уявляєте, що на Вас чекає. Він захований у гущині столітніх дерев так надійно, що побачити його здалека неможливо. Перше знайомство їз замком знаменується захватом і перехопленим подихом, адже крокуючи викладеною посеред лісу кілька століть тому бруківкою, Ви й уявити не могли, що вже за кілька кроків перед Вами постане величний замок.

   Рід Шенборнів управляв закарпатськими територіями доволі довго. Ще у 1728 році цісар Карл VІ віддав у довічну власність архієпископу Лотару-Францу фон Шенборну усю Мукачівсько-Чинадіївську домінію. А той доручив управління володіннями своєму кузену, а згодом і спадкоємцю Фрідріху-Карлу фон Шенборну.

   Чинадієво (або Сент-Міклош) мало неабияке значення для родини Шенборнів. Вже за традицією вони щоосені навідувалися сюди на полювання. Саме для таких цілей у 1890-1895 рр. в урочищі Берегвар на місці дерев'яного мисливського будиночку Ервіном-Фрідріхом фон Шенборном-Бухгеймом було побудовано замок-палац, куди він та його спадкоємець Фрідріх-Карл фон Шенборн-Бухгейм запрошували іменитих гостей для полювання. Серед них був навіть нащадок трону Франц-Фердинанд д'Есте, смерть якого 28 червня 1914 року в Сараєво стала початком Першої світової війни.

   В цей час було модним будувати палаци та замки у французькому ренесансовому стилі з елементами англійської архітектури. У проект архітектора З. Грессерсона було закладено особливу символіку. Тут усе нагадує про тривалість року: 365 вікон (кількість днів у році), 52 кімнати (кількість тижнів), 12 входів (кількість місяців).

   Територія замку також була облаштована за продуманим проектом. Тут було насаджено багато екзотичних дерев та кущів. Також навпроти замку викопано озеро, контури якого повторюють контури карти тодішньої Австро-Угорської імперії.

   Неподалік від замку серед старого лісу із товстезними деревами знаходиться джерело. За переказами, люди помітили, що дружина графа з кожним роком не старіє, а залишається молодою та красивою. Слуги, які спостерігали за графинею, розповідали, що вона кожного ранку іде в ліс до джерела і купається під струменем цілющої води. З того часу це місце називають джерелом краси та здоров'я. Тепер тут щодня вишиковуються черги із туристів, які хочуть умитися  цілющою водою та помолодіти.

   Сьогодні на території замку знаходиться санаторій "Карпати". Відпочинок тут рекомендований хворим на серцево-судинні та неврологічні захворювання. А віднедавна тут з'явилися відділення реабілітації захворювань опорно-рухового апарату, лікування кишково-шлункового тракту і патології вагітності жінок.