вторник, 15 сентября 2015 г.

Тунель кохання (Клевань)


   До найромантичнішого, як його нещодавно охрестили, місця в Україні ми їздили ще влітку, але саме з приходом осені я захотіла Вам про нього розповісти. Кажуть, що "Тунель кохання" найкраще відвідувати восени, коли на деревах ще багато листя, але воно вже переливається різними барвами осені.


   Отже, знаходиться ця пам'ятка природи місцевого значення поблизу селища Клевань Рівненського району Рівненської області. Тунель утворився над колією відносно недавно. За радянських часів ця залізнична гілка вела до військової бази, діяльність та існування якої ретельно приховували, а тому густо насадили дерева з обох боків. Коли база перестала діяти, дерева перестали обстригати. Тепер єдиний, хто моделює форми заростей - це поїзд, який регулярно курсує до одного з місцевих заводів і обламує гілки, створюючи рівні "стіни" тунелю.

                                 

   Жодних історій про кохання, пов'язаних із тунелем я не знаю, окрім банальних розповідей про загадування бажань та вічне кохання тих, хто тут зустрінеться... Очевидно, така назва з'явилася після того, як молодята почали масово влаштовувати тут фотосесії.


   Насправді, місце для фотосесії доволі вартісне. Якби не кілька "але"...

                                             

   По-перше, у вихідні тут сила-силенна туристів. Повірте, фото, на яких не видно людей - результат довгих очікувань та навіть везіння.

                                              

   По-друге, тунель лише трішечки ширший від колії. Крокувати шпалами взагалі незручно, а тут ще треба розминатися з людьми і, я не уявляю як, з поїздом. Мабуть, доведеться ховатися між стовбурами дерев.

                                       

   По-третє, тунель не всюди є тунелем, не всюди має форму арки і не всюди щільний.


   Я чесно хотіла зробити багато фото, тішитися перед Вами і рекомендувати Вам поїхати сюди... Але враження від цього романтичного місця у мене сумнівні. З перших кроків Вас припрошують купити магніти, китайські сувеніри або й просто стрічечку, щоб по'язати її на дерево, навколо купа людей і романтичність якось втрачається... Я жодним чином не шкодую, що побувала тут, оскільки давно бачила заворожуючі фото і дуже-дуже хотіла сюди потрапити, але наступного разу хочеться приїхати сюди у будній день з надією, що туристів буде менше і можна буде насолодитися красою, а не думати, як розминутися...