Сон-трава

   Сьогодні хочу продовжити серію статей про зникаючі види весняних квітів. Як виявилось, про них треба кричати на кожному кроці, оскільки люди просто не знають нічого про зникаючі види, про те, як вони виглядають і як не спричинитися до їх повного зникнення. Я не ставлю собі за мету зробити огляд Червоної книги України. Це завдання для біологів. Я хочу лише поділитися з Вами знанням про зникаючі рослини мого регіону. Писатиму лише про ті квіти, які бачила на власні очі. Це означає, що Ви можете зустріти їх десь у лісі під час весняного пікніка. І, якщо моя стаття допоможе якійсь зникаючій квітці залишитись рости і не бути вирваною, я буду дуже рада. Отож, мова піде про сон-траву.

   Час цвітіння цієї квітки припадає на березень-квітень (представлені тут фото датовані 23 березня 2014 року) і збігається з настанням сокоруху в берези. В народі кажуть, що у кожної квітки є мати, а в сон-трави - мачуха, бо змушує її проростати ранньою весною, коли ще зовсім холодно, коли подекуди ще лежить сніг. Але природа потурбувалася про цю тендітну квіточку і надійно її захистила. Оці сріблясті волоски на пелюстках рослини захищають її від переохолодження. Після цвітіння квітки з'являються листки, а також пухнасті кульки - насіння, з якого в майбутньому утвориться нова рослина.

   Існує чимало версій походження назви "сон-трава":

   Перша випливає із вигляду рослини. Люди помітили, що з настанням вечора квітка починає закриватись і хилиться донизу, ніби спить.

   Друга версія підкріплена численними згадками в історії, фольклорі та народній медицині. Кажуть, що сон-траву використовують, як снодійний засіб. ЇЇ засушені квіти кладуть під подушку ті, хто страждає на безсоння або хоче побачити віщий сон. Згадки про чудодійні властивості сон-трави дійшли до нас ще з часів Київської Русі. Для богатирів вона служила будильником: рослину клали під подушку, загадували, коли хочуть прокинутись і... прокидались вчасно. У Києво-Печерському патерику (збірка оповідань про ченців Києво-Печерського монастиря, ХІІІ ст.) можна знайти оповідання про те, що під час всеночної служби по храму бродить біс і кидає в лінивих ченців сон-траву, після чого вони починають дрімати.

   Ми можемо вірити або піддавати сумніву ці відомості, а можемо просто ігнорувати, але варто пам'ятати один беззаперечний факт - віра наших предків про унікальність цієї рослини пройшла крізь віки, а це заслуговує якщо не поваги, то хоча б уваги.

   Враховуючи такі численні та давні згадки про сон-траву, можна припустити, що колись її було багато... Що ж ми бачимо сьогодні? В нас є будильники, щоб вчасно прокидатись... В аптеках чимало засобів від безсоння... Здавалося б, зараз ця квітка має переживати "процвітання", але вона чомусь занесена до Червоної книги України, зберігається дедалі менше місць її зростання (особисто я знаю лише одне у своєму регіоні), квітка просто зникає... Зараз, у ХХІ столітті, у час розвитку наук і технологій, у зникаючої квітки є два ворога - незнання та байдужість. Основною причиною зникнення сон-трави вважається людська діяльність, а саме: розорювання степів, терасування схилів, випасання худоби, зривання на букети тощо. Зізнаюся, я ніколи не бачила, як на місці зростання сон-трави розорюють степ чи випасають худобу. Зате я бачила, як ці квіти зривають на букети. Тому, ось мої аргументи:

  1. Сік цієї рослини при потраплянні на шкіру може викликати опіки.

  2. Зірвана рослина дуже швидко в'яне. Швидше за все, вона зів'яне ще до того, як Ви привезете її додому і поставите у вазу.

   3. Для того, щоб зробити гарне фото, не обов'язково зривати квітку...